Історія про вакансію стажера в Garda (поліція в Ірландії)

Коли заповнювала документи, особливо не вірила, що мене оберуть. І там дійсно не було жодного поділу за національністю. Може, цього разу українцям теж доступна ця програма? Може ні 🤷‍♀️

джерело

Подалась.

Приблизно через два тижні мені прийшло повідомлення: «Ваша заявка успішно прийнята» — разом із величезним інформаційним бюлетенем.

Там було детально описано, чим ми будемо займатися, і що попереду ще відбіркові змагання, де визначать найкращих кандидатів.

36 тижнів навчання, фізпідготовка, англійська на рівні «говори як BBC», життя в кампусі, стипендія 350 євро на тиждень.

Ну, думаю, звучить красиво: «живи там, вчися, бігай кроси, спи по команді». Як табір, тільки для дорослих. За житло платити не треба цілий рік, хвилюватись за їжу - теж.

А в кінці — якщо виживеш і здаси іспити — тобі дадуть звання стажера Гарди.

Мене запросили 6 жовтня (тобто цього понеділка) приїхати на першу інформаційну зустріч. Було три часові слоти, обрала один і зареєструвалась.

Але (!) паралельно розкрутилася інша історія:

мені нарешті відповіли з роботи, що мою кандидатуру розглянули й готові з 29 вересня підписати зі мною контракт.

І тут в мене вибір:

або 36 тижнів «курс молодого бійця» з біганням по кампусу, або адміністративна робота й реальна зарплата.

Думала два дні, вибрала друге - «земний» варіант — роботу на парт-тайм.

Заради вакансії переїхала. Це були шалені дні, зміксовані до купи різними емоціями - від радості до відчаю і назад. Одночасно з втратою попереднього каналу...

У Гарду написала: «Вибачте, цього року не зможу, беріть когось іншого». Вони попросили офіційно надіслати відмову від участі та зняти свою кандидатуру зі списку, що я й зробила.

Отак Гарда пішла повз мене. А я пішла друкувати папірці😉